Вершина графа \textbf{u} називається \textit{інцидентною} ребру \textbf{e}, якщо \textbf{u} є одним з кінців ребра \textbf{e}. Аналогічно, ребро \textbf{e} називаєтся \textit{інцидентим} вершині \textbf{u}, якщо один з кінців \textbf{e} - це вершина \textbf{u}. \textit{Матрицею інцидентності} графа \textbf{G=(V, E)} називається прямокутна таблиця з |\textbf{V}| рядків та |\textbf{E}| стовбців, у якій на перетині \textbf{i}-го рядка і \textbf{j}-го стовбця записано одиницю, якщо вершина \textbf{i} інцидентна ребру \textbf{j}, і нуль у протилежному випадку. Задано неорієнтовний граф. Виведіть його матрицю інцидентності. \InputFile У першому рядку вхідного файлу задані числа \textbf{N} і \textbf{M} через пропуск - кількість вершин та ребер у графі, відповідно (\textbf{1} ≤ \textbf{N} ≤ \textbf{1000}, \textbf{0} ≤ \textbf{M} ≤ \textbf{10000}). Наступні \textbf{M} рядків містять по два числа \textbf{u_i} та \textbf{v_i} через пропуск (\textbf{1} ≤ \textbf{u_i}, \textbf{v_i} ≤ \textbf{N}); кожен такия рядок означає, що у графі існує ребро між вершинами \textbf{u_i} та \textbf{v_i}. Ребра нумеруються у тому ж порядку, у якому вони задані у вхідному файлі, починаючи з одиниці. \OutputFile Виведіть у вихідний файл \textbf{N} рядків, по \textbf{M} чисел у кожному. \textbf{j}-ий елемент \textbf{i}-го рядка повинен бути рівним одиниці, якщо вершина \textbf{i} інцидентна ребру \textbf{j} і нулю у протилежному випадку. Відокремлюйте сусідні елементи рядка одним пропуском.