У листі від 25 грудня 1640 р., великий математик П'єр де Ферма написав Марін Мерсенн, що він тільки що довів, що непарні прості числа \textbf{р} можна подати у вигляді \textbf{р = a^2 + b^2}, якщо і лише якщо \textbf{р} можна подати у вигляді \textbf{p = 4c + 1}. Як звичайно, Ферма не включив у лист доведення, і, наскільки нам відомо, ніде його і не записав. Так склалось, що і 100 років по тому, ніхто, крім Ейлера не довів цю теорему. Наприклад, кожне з наступних простих чисел можна подати у вигляді суми двох квадратів: \textbf{5 = 2^2 + 1^2 13 = 3^2 + 2^2 17 = 4^2 + 1^2 41 = 5^2 + 4^2} У той же час прості числа \textbf{11}, \textbf{19}, \textbf{23} і \textbf{31} не можуть бути виражені у вигляді суми двох квадратів. Напишіть програму для підрахунку кількості простих чисел, які можуть бути подані як сума квадратів у межах заданого інтервалу. \InputFile Ваша програма буде апробована на одному або декількох тестах. Кожен тестовий випадок вказано у окремому рядку вхідних даних, і визначає два цілих числа \textbf{L}, \textbf{U} де \textbf{L} ≤ \textbf{U} < \textbf{1000000}. Останній рядок вхідного файлу містить не опрацьовувані фіктивні значення \textbf{L = U = −1}. \OutputFile Для кожного тесту виведіть результат, використовуючи наступний формат: \textbf{L U x y} де \textbf{L} і \textbf{U} задані у вхідних даних числа. \textbf{x} це загальна кількість простих чисел у інтервалі \[\textbf{L}, \textbf{U}\] (включно), а \textbf{y} загальна кількість простих чисел (також з інтервалу \[\textbf{L}, \textbf{U}\]), які можуть бути подані як сума квадратів.