Багато з баз даних зберігають інформацію у символьних комірках (індексах) використовуючи префікне стиснення. Ця техніка стискує послідовність рядків \textbf{A_1}, ..., \textbf{A_N} наступним чином: якщо є рядки \textbf{A_i = a_\{i,1\}a_\{i,2\}...a_\{i,p\}} и \textbf{A_\{i+1\} = a_\{i+1,1\}a_\{i+1,2\}...a_\{i+1,q\}} такі, що для деякого \textbf{j} ≤ \textbf{min(p, q)} \textbf{a_\{i,1\} = a_\{i+1,1\}, a_\{i,2\} = a_\{i+1,2\}, ... a_\{i,j\} = a_\{i+1,j\}}, то другий рядок зберігається у вигляді \textbf{\[j\]a_\{i+1,j+1\}a_\{i+1,j+2\}... a_\{i+1,q\}}, де \textbf{\[j\]} - один символ з кодом \textbf{j}. Якщо \textbf{j = 0}, то якщо рядки не мають спільного префікса, то перед другим рядком додається нульовий байт, таким чином довжина рядки насправді збільшується. \InputFile Перший рядок містить ціле число \textbf{N} (\textbf{1} ≤ \textbf{N} ≤ \textbf{10000}), за яким йде \textbf{N} рядків \textbf{A_1} ... \textbf{A_N} (\textbf{1 }≤ \textbf{length}(\textbf{A_i})\textbf{ }≤ \textbf{255}). \OutputFile Вивести одне ціле число - найменшу спільну довжину стиснених слів.